Источник: "ozemat.com"
До пентаготвського пред-ставника по зв'язках is цивить-ною громадсыастю генерала Дж! Анка з'явився штерв'юер часопису «Тудей-Сюдей» м!стер Боб Глеб.
— Генерале,— хвацько мо-вяв вш, ледь переступивши по-pir,— дозвольте ввдхопити у вас шмат дорогоцшного часу.
— «Ввдхопити»! — осяяв йо-го рекламною посмшпсою Дж! Айк. — Оце по-нашому! 3 маршу — в атаку! Це меш подо-баеться... А щодо мого дорого-цшного часу, то я прямо врубаю: вш, вважайте, уже купле-ний читачами «Тудей-Сюдей», бо вони водночас в i платниками податк1в. А це забезпечуе меш заробтгу платню! Xi6a не так?
— Влучили у сам!с!ньке яб-лучко, генерале,— погодився Боб Глеб. — Вябачте, але я прийшов до вас дещо з'ясувати, якщо, звичайно, це не вшськова таемниця.
— Як! иожуть бути таемни-ц| вед ваших улюблених чита-Ч1В?! — аж шдскочив Дж! Айк. — Х!ба вони агенти Кремля чи яиа шдривш елеменги? Розпнтуйте геть про все! В!д патрютнчного часопису «Тудей-Сюдей» у нас нема секрет1в.
— Йдеться про вшсысовнй бюджет,— ухопнв бика за роги Боб Глоб. — Про оту купу грош-вн з долар!в платншов подат-
К1В.
— А що таке? — стурбував-ся генерал.
— Р1зш елементи кажуть,— по-змовницьки притишив голос штерв'юер,— буц!мто Пентагон, немов етрах!тливий не нажера з бездонною утробою, поглянае грубезн! кошти, яю могли б бути використаш на реал1зацш> сопдальних та госпо-дарських програм...
— Наклеп! — гарикнув Дж! Айк. — Так i напиш!ть великими лггерами: НАКЛЕП! Але цшаво, про як! саме програми мова?
— Прим1ром, про оту, що пов'язана з проблемою «армп бездомних»...
— Армн? Х-ха! Та знайдггь меш хоч одного вояка, якин би не мав свого притулку в казармах, чудово обладнаних на ршш сучасно! побутово! техники! А наш! офщери? Таж вони мають або котедж!, або шикарш квартирн у в!домчих хмарочосах... Я вже и не кажу про вишни вояцышй прошарок. Чи зможете ви назвати хоч одного генерала, якого не забезпечено власнвм ранчо?
— Не змоясу,— визнав Боб. - Як бачите — шяких проблем! А ви торочите: «арм!я бездомних...» Сором!
— А тод! чим же пояснити, що в!йськов! вимагають в!д уряду все б!лыне асигнувань?
— Таж х!ба не безглуздо на нас наршати за те, що ми вима-гаемо копгпв для свого ведом-ства? У цьому питанш вшсь-ков! шчим не в1др!зняються
в!д цив!льних чиновник!в. Справд1-бо, от! критиками, що атакують Пентагон, вважали б недбальством, якби, прим!-ром, мшстр охорони здоров'я, осв!ти та социального забезпе-чення не канючив, немов жеб-рак, грошей для свого ведомства.
— Щось я н!чого не второ-паю! Адже це вщомство...
— ...по сут!, шчим не вщр!з-няеться в!д нашего,— радо шд-хопив Дж! Айк. — Хто насм!-литься брехати, н!бнто у вшсь-кових нема зразкового медич-ного догляду, профес!йно! ос-в!ти з вдосконаленням фахових навнчок i не гарантоване пен-с!нне забезпечення за вислугу роюв або передчасне калщтво? Га?
— HixTo! — погодився Боб Глоб. — Але я дозволю соб! торкнутися проблеми безробгг-тя, на вир!шення яко\ урядов! весь час украй бракуе ценив...
- Цю проблему уряд !з ус-п!хом розв'яже, якщо не шкоду-ватиме доларш на створеяня ще б!льшо1 армп. Бо, власне, що таке наша арм!я? Це свое-р!дна оргавозаддя, яка и покликана боротися з безробггтям та злиднями. Особливо серед молод!, яка вештаеться без д!ла. Наше ведомство забезпечуе ста-лий зароб!ток, одяг на держав-ний кошт i безкоштовне високо-калоршне харчування, а не жалюгедн! талони на полумисок ф!лантроп!чно! юшки... А як! у нас кру!'зи по всьому св!ту! Мр!я! Сущльна екзотяка! До того ж, всесв1тн! маидри здшснюються безкоштовно на державному морському, по-в!тряному та наземному транспорт! з гарантованим сервисом. Отже, i тут — н!яких проблем!
— Ну, а як бути з нестатками кошт!в на вирйпення пекучо! проблеми расово! дискримжа-ц!°1°? — не складав полем!чно°1 збро! надто допитливий Боб.
— Тьху! — зневажливо махнув рукою генерал. — Та щоб остаточно розв'язати П, след просто воен!зувати все наше сусшльство. Адже в армп i б!л!, i чорш, i жовт! мають однаков! обов'язки, однаков! можливост! i однакову перспективу. Та що там! — ми, при потреб!, кожного, без усяких ра-сових обмежень, беремося аку-ратно забезпечити однаково стандартною труною або ririe-н!чним пол!етиленовим м!ш-ком. Незалеясио вед кольору шк!ри пок!йнвк1в. Н!яких проблем! А ви кажете: «расова дискримшапдя»... Аж см!шпо!
— А чи не можу я у вас запи...
— Записатися до ведомства вшськових? — лагедно шдхо-пив Дж! Айк. — А чого ж? Зв1сно, можете! У нас довод! власних газет i журнал!в. Одя-гайте погони, i у вас також ие буде шяких проблем! О'кей?